Карло Сміливий

— Такий буває кінець багатьох честолюбних задумів, що обіг цяють прекрасне майбутнє, а кінчаються, здебільшого, загином.
І ляндаман додав, що його брат попередив про змову, що Альберт доручив йому свою дочку.
На цьому побачення скінчилось.
Одпочивши, ляндаман прийшов до Оксфорда й спитав, чим може йому допомогти.
— Гадаю поїхати до Бретані, — відказав граф. — Там живе моя дружина, відколи Тюкезбурійська битва вигнала нас із Англії.
— Лишатись там не можете, — сказав Бідерман, — краще приїжджайте до Геєрштейну з дружиною, і якщо вона також зможе призвичаїтись до нашого гірського життя, вас з радощами приймуть у будинкові вашого брата. Бретанський герцог — слабодуха, нікчемна людина, цілком під владою фаворита, лютого Лянда, що може зарізати й рідного батька. Пам'ятайте це, адже знаєте, що у Франції та Бургундії деякі люди жадають вашої крови.
Оксфорд був дуже зворушений, гаряче дякував за гостинність. Відповів, що запросини охоче приймає, коли згодиться на переселення його Генрік лянкастерський, що за його підданця себе нині вважає Оксфорд.
Ще кілька слів.
Минуло місяців із три після битви під Нансі. Оксфорд, прибравши знову попереднього ймення — Філіпсон — приїхав із жінкою до Швайцарії, Вони оселились поблизу Геєрштейну й за деякий час з Бідермановою допомогою виклопотали собі права швайцарських громадян.
Анна Геєрштейн та Артур де-Вер одружилися. Аннета оселилася з ними, доглядаючи господарства. Артур волів віддавати увагу ловам, хліборобством нехтуючи, та це ані трохи не заважало їм існувати.
Збігали роки… 1482-го — помер Арнольд Бідерман, мудрий із мудріших, з хоробріх найхоробріший проводир давньої Швайцарії.
А там далеко закордоном знову лунали події. За тієї доби лянкастри ще раз випливли на бурхливих хвилях життя.
Тоді Оксфорди обидва залишили на час нову батьківщину й ше раз брали участь у політичних справах. Коштовне намисто Маргарети дійшло своєї мети і на ці гроші зібрано військо. Воно незабаром уславилось Босвордською битвою, де зброя Оксфордів чимало сприяла успіхам Генріха VII.
Потім того Артур де-Вер із батьком знову повернули до Швайцарії.